Вагітність та робота — особливості правових аспектів

Вагітність та робота — особливості правових аспектів
Вагітність та робота — особливості правових аспектів
Охорона материнства та дитинства є пріорітетними напрямком кожної розвиненої держави світу. Чинним законодавством України передбачено низку гарантій для вагітних працівниць та тих, які мають дитину до трьох років.

Переведення на легшу роботу

Коли матуся побачила на своєму тесті заповітні дві смужки, їй варто задуматися про мінімізацію ризиків для свого стану. Стаття 178 КЗпП України зобов’язує роботодавця на підставі медичного висновку та письмової заяви працівниці перевести її на легшу роботу, або знизити їй норми виробітку.

Часто трапляється, що на підприємстві відсутня вакансія, яка б відповідала вимогам, створеним такою ситуацією. У такому разі роботодавець письмово повідомляє вагітну працівницю про неможливість переведення на легшу роботу чи про час можливого переведення (якщо така вакансія може вивільнитися згодом). На період, коли жінка не може бути переведена на легшу роботу, вона увільняється від роботи зі збереженням середнього заробітку. Важливо знати, що при тимчасовому переведенні за жінкою зберігається середній заробіток з попередньої посади, якщо нова передбачає нижчу оплату праці. Якщо ж нова робота є більш високооплачуваною, то жінка отримує фактичний заробіток згідно частини 4 статті 178 Кодексу законів про працю.

“Декретна” відпустка

Наступним етапом є надання соціальної відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами ст. 4 Закону «Про відпустки» № 504/96-ВР; далі — Закон № 504), яка надається жінкам на підставі медичного висновку у відповідності до статті 179 КЗпП та статті 17 Закону № 504.

В Україні вона обчислюється за таким принципом: 70 днів до пологів і 56 днів після, починаючи з дня пологів. У випадку складних чи багатоплідних пологів породіллі видається ще один лікарняний листок непрацездатності, за яким така відпустка подовжиться на 14 днів. Якщо матуся має пільги як особа, яка постраждала від аварії на ЧАЕС, то відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами триває 180 днів, тобто 90 днів до, і 90 днів після пологів.

Важливим моментом є те, що у випадку, коли майбутня мама не перебуває на медичному обліку в жіночій консультації, то й листок тимчасової непрацездатності на допологовий період їй не видається. Відповідно така жінка має право лише на післяпологову відпустку, яка починається безпосередньо з дня пологів і надається згідно лікарняного листка з пологового будинку.

Нарахування допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

За перебування у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами Фонд соціального страхування виплачує жінці допомогу (ст. 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV). Така допомога виплачується за увесь період даної відпустки в розмірі 100% середнього заробітку, але не менше ніж мінімальна заробітна плата. Також вона не оподатковується військовим збором відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII.

Примітно, що для розрахунку середнього заробітку береться до уваги рік, що передує відпустці. Якщо жінка працювала менше, ніж півроку, то загальна сума допомоги у зв’язку з вагітністю і пологами не перевищуватиме двох мінімальних заробітних плат.

Якщо жінка крім основної роботи працює в іншій установі за сумісництвом, то допомога їй нараховується і за другим місцем роботи, але пропорційно відпрацьованому часу.

Перебувати у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами право жінки, а не обов’язок. Дуже часто майбутня мама до останнього дня працює на роботі. Чинне законодавство не обмежує жінку в бажанні працювати, тому вона може піти у декретну відпустку пізніше дати, визначеної медичним висновком. Але варто пам’ятати, що за відпрацьований час жінка отримає тільки зарплату, а не допомогу. Сума допомоги зменшиться відповідно до фактичних днів відпустки.

Надання відпустки по догляду за дитиною

Після закінчення терміну відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами, жінка зобов’язана або приступити до роботи, або оформити відпустку по догляду за дитиною до досягнення неї трьохрічного віку. На таку відпустку має право сама матуся, або ж той член родини, який безпосередньо доглядатиме дитину (батько, бабуся, дідусь…).

Державою гарантована виплата соціальної допомоги при народженні дитини. За ст. 12 Закону про допомогу сім’ям з дітьми та абз. 7 п. 13 Постанови № 1751 допомога при народженні дитини, яка народилася після 30.06.2014, становить 41 280 грн. і виплачується одноразово 10 320 грн., а решта — протягом 36 місяців рівними частинами.

Згідно ч. 4 ст. 18 Закону про відпустки, матуся, яка перебуває в декретній відпустці і має бажання працювати, може вийти на роботу на умовах неповного робочого часу, або ж навіть працювати віддалено. На виплаті соціальної допомоги це не позначиться.

Законом передбачено також, що жінка може необмежену кількість разів припиняти чи поновлювати відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за необхідності до моменту, коли дитині виповниться 3 роки.

Законодавство України містить ряд гарантій для жінок. Зокрема, що стосується вагітних і тих, хто має дитину до трьох років, згідно чинного законодавства роботодавець не може відправити таку працівницю у відрядження без її згоди. Заборонена також праця в нічний час, у вихідні та святкові дні, понаднормова праця.

Якщо дитина потребує домашнього догляду, матері може надаватися відпустка без збереження заробітної плати до досягнення дитиною 6-ти років згідно спеціального медичного висновку (видається на рік).

Чи можливо звільнити вагітну працівницю?

Кодекс законів про працю України передбачає захист для вагітних працівниць від звільнення за ініціативою роботодавця.

Неможливо звільнити з роботи вагітну працівницю-сумісника навіть за умови прийняття на постійну роботу на цю посаду іншої людини, як основного працівника.

Також неможливим є звільнення за вчинене дисциплінарне порушення, передбачене ст. 40 та ст. 41 КЗпП України, та з інших підстав, що класифікуються як звільнення з ініціативи роботодавця.

Згідно чинного законодавства звільнення вагітної працівниці за ініціативи роботодавця можливе тільки за умови повної ліквідації підприємства і передбачає обов’язкове працевлаштування. Якщо ліквідація здійснюється з правонаступництвом, то новий роботодавець зобов’язаний прийняти вагітну на роботу. Якщо правонаступництва немає, то роботодавець або сам шукає роботу для вагітної працівниці, або звертається до служб зайнятості. Обов’язкове працевлаштування передбачає відсутність перерви між звільненням і працевлаштуванням.

Якщо жінка працює за строковим трудовим договором, роботодавець має письмово попередити її про час час припинення цього договору, якщо її неможливо перевести на роботу на постійній основі (безстроковий трудовий договір). Після припинення строкового трудового договору роботодавець зобов’язаний знайти для жінки іншу роботу. На час пошуку роботи за нею зберігається середньомісячний заробіток протягом не більш як три місяці. Коли можливість працевлаштування буде знайдена, жінка зобов’язана з’явитися на роботу на вимогу роботодавця.

Звільнити вагітну працівницю можна за угодою сторін (п.1. ст. 36 КЗпП України), а також за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України). За власним бажанням можливе звільнення з попередженням роботодавця за два тижні, або ж у строк, про який просить вагітна працівниця.

Варто знати, що заяву на звільнення за власним бажанням можна відкликати протягом двох тижнів після подачі, і звільнення у такому випадку не відбувається. Винятком є запрошення на місце вагітної іншого працівника в порядку переведення з іншої установи чи організації.

Звільнення вагітної можливе також у разі її письмової незгоди з істотними змінами умов праці пунктом 6 статті 36 КЗпП, про які роботодавець зобов’язаний попередити письмово за два місяці. За цією ж статтею можливе звільнення у разі відмови працівниці від переведення в іншу місцевість разом з організацією.



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.