Вербна неділя та Пасха в народних традиціях українців

Вербна неділя та Пасха в народних традиціях українців
Вербна неділя та Пасха в народних традиціях українців
8 квітня православний світ відзначає одне з найголовніших християнських свят — Воскресіння Христове. Церковні традиції тісно переплелися з народними віруваннями українців, що робить це свято надзвичайно самобутнім та цікавим.

Вербна неділя

Вербна неділя — християнське свято вшанування в’їзду Ісуса Христа до Єрусалиму. За біблійними переказами, люди вітали його пальмовим гіллям як царя. У слов’янські традиції у зв’язку з кліматичними особливостями символом свята було обрано вербу, як перше дерево, що розпускається навесні.

Традиційно вербну неділю відзначають за тиждень до Великодня. Напередодні в церкві приносять вербове гілля, яке після всеношної служби освячується. Вважається великим гріхом не відвідати церкву цього дня. Свячену вербу ставили біля образів як оберіг від нечистої сили, блискавки та пожежі. Вважалося, що верба додає життєвої сили та здоров’я. У вербну неділю прийнято було бити освяченими прутиками тих, кого зустрінеш, зі словами:

Не я б’ю,
Верба б’є.
За тиждень — Великдень.
Ти, діду (бабо), не вмирай,
Червоного яєчка дожидай.

Вербі здавна приписували різні магічні властивості. Зокрема прийнято було перший раз виганяти худобу на вигін саме освяченим вербовим прутом. Діти у вербну неділю з’їдали кілька “котиків”, щоб не боліло горло. Традиційно вербу додавали і до всіх магічних настоїв. До освяченої верби ставилися з надзвичайною повагою. Після служки прийнято було кілька прутиків посадити у себе на подвір’ї, у полі чи біля криниці. Суху вербу не викидали, а спалювали. Особливе місце вона мала і у жіночій магії. Зокрема вербові гілочки та в’язку калини клала повитуха у колиску новонародженої дівчинки.

Страсний тиждень

Після Вербної неділі розпочинається Страсний тиждень, що відзначається особливо суворим постом. Традиційно протягом тижня люди активно готувалися до весни. Зокрема в понеділок жінки присвячували день для генерального прибирання оселі: мили вікна, підлогу, меблі; фарбували двері; білили стіни та стелю. Також в цей день висівали насіння городини.

У вівторок зазвичай відбувалося прання одягу та всілякого домашнього текстилю (постіль, скатертини, штори, килими). Чоловіки в цей день заготовляли дрова для випікання пасок, оглядали ріллю.

У середу слід було закінчити всі хатні справи. Важливо було прибрати подвір’я та господарські споруди. Жінки вчиняли тісто на паски, дівчата вибирали яйця для писанок та крашанок.

У Страсний (Чистий) четвер прийнято було вставати вдосвіта і особливо ретельно митися, аби здобути здоров’я на цілий рік. Воду після такої купелі виносили на роздоріжжя, або туди, де не ходять люди. Поганою прикметою вважається вступити в цей день в калюжу — можуть причепитися чужі болячки. Не варто також брати до рук знайдені гроші — вони можуть нести негативну енергетику, бути заговореними. У Чистий четвер прийнято було святково прикрашати оселю рушниками. Дітям у цей день купували різні обновки. Господині випікали паски, дівчата розписували яйця. Дітлахи відвідували хрещених батьків, які дарували їм різні солодощі, яблука, пампушки в вигляді птахів. Ввечері традиційно йшли на вечірню службу. З церкви несли запалену страсну свічку, оберігаючи, аби вона ні в якому разі не згасла. Цією свічкою випалювали хреста на сволокові або над дверима. Страсну свічку обов’язково зберігали до наступного Чистого четверга. Протягом року її запалювали під-час грози, вірячи, що це може вберегти від блискавки, тому подекуди цю свічку називали ще Громницькою.

Страсна П’ятниця вважається днем жалоби на згадку про страждання та смерть Ісуса Христа. Цього дня прийнято особливо суворо постити (крім дітей, вагітних жінок та хворих), відмовитися від розваг та веселощів, відвідувати церкву. За християнським звичаєм особлива увага у Велику П’ятницю приділяється Святій Плащаниці.

У Велику Суботу прийнято було готувати великодній кошик до освячення. Господині фарбували яйця, смажили м’ясо, ковбаси, готували всілякі смаколики на завтра. Кошик прикрашали спеціально вишитим для свята рушником, який в інші дні могли діставати, аби полегшити жінці пологи. Вечері всі йшли до церкви на всеношну службу. У цю ніч не прийнято було спати, адже за повір’ям так можна проспати своє щастя.

Паски та крашанки

Паска — це спеціальний Великодній здобний хліб. Здавна паски випікали з особливою любов’ю та ретельністю, вірячи, що саме так можна позитивно вплинути на благополуччя родини на цілий рік.

Кожна хазяйка мала особливий рецепт паски, що передавався з покоління в покоління. Замішування тіста розпочиналося з молитви та мало здійснюватися виключно в хорошому настрої. Всередину клали родзинки, горіхи, цукати, мак. Зазвичай випікали паски на кожного члена родини та одну велику для всіх. Верхівку прикрашали плетеними косами з тіста, здобними пташками, або ж наносили глазур з яйця та притрушували фарбованим пшоном. У деяких регіонах України паскою називають не хліб, а різновид сирної запіканки (бабки), яка виготовлялася у спеціальній пірамідальній формі з витисненими літерами “Х.В.”

Під час випікання пасок жінці заборонялося ходити по хаті, щоб не було протягів. Хліб, який поставили в піч, обов’язково перехрещували. Випечені паски не куштували аж до Великодня.

По зовнішньому вигляду та якості паски віщували, який буде рік. Поганою прикметою вважалися пустоти всередині хліба.

Ще одним незмінним атрибутом Пасхи були крашанки — фарбовані в різний колір яйця як символ нового життя та сонця. Для фарбування використовували різні природні барвники — листя, лушпиння цибулі, сушені квіти тощо. Крашанками обмінювалися на Великдень. Діти гралися, визначаючи, чия міцніша.

У західних регіонах України особливо популярними були писанки, які розмальовувалися за допомогою воску. Різноманітність візерунків вражає красою та складністю. Орнаменти несли в собі символічну магію на добробут, родючість тощо. Писанки малювали зазвичай на сирих яйцях, які потім видували, а цілу шкаралупу зберігали та використовували в побутовій магії для захисту від злих сил.

Великдень

Пасха — це свято Воскресіння Ісуса Христа, яке особливо шанується християнами та іудеями всього світу. У ніч з суботи на неділю в церкві проводиться всеношна служба. Перед тим, як відкрити церкву, священик та прихожани тричі обходять церкву в напрямку проти сонця. Примітно, що у давнину вірили в чудодійну силу церковного замка, яку намагалися отримати відьми, доторкнувшись до нього або навіть поцілувавши.

Служба в церкві триває всю ніч. Священик одягає урочистий червоний одяг і тричі звертається до всіх прихожан зі словами: “Христос воскрес!”. У відповідь лунає: “Воістину воскрес!”. Ці слова є звичним привітанням ще протягом сорока днів.

Після завершення служби навколо церкви відбувається урочистий хресний хід з хоругвами і молитвами. Після того, як процесія тричі обійде церкву, священик приступає безпосередньо до освячення скоромного у великодніх кошиках прихожан. Вважається, що вода в цей день має чудодійну силу, тому є хорошим знаком, коли батюшка “вмиє” кропилом.

Після освячення пасок люди чим-скоріш йдуть додому. За народними повір’ями, якщо потрапиш додому раніше за сусіда, то увесь рік буде багатим на врожай.

Великодню трапезу розпочинали після молитви зі свяченого яйця, яке господар дому розділяв між усіма членами сім’ї, виділивши частину для померлих родичів. А далі відбувалося розговіння — споживання скоромної їжі після тривалого посту. Вінцем трапези була паска, верхівку якої в давнину віддавали корові для багатих надоїв молока.

Рештки трапези не викидали, а використовували з магічною метою в господарстві в різний спосіб. Наприклад, шкаралупа від яєць, закопана на городі, мала оберігати від шкідників. Хрін прийнято було споживати від хвороб зубів (скоріш за все, як прояву цинги), та від бліх, вошей і клопів. Кістки від м’ясних страв закопували як оберіг від граду. Свячену сіль використовували з лікувальною метою.

У цей день кожен охочий міг вдарити в церковні дзвони. Вважалося це лікує від хвороб та може допомогти у здійсненні бажань. На Великдень суворо заборонялося працювати (крім годівлі худоби). Всі ходили в гості і активно святкували. Існує давній звичай, коли молодь “христосується” – обмінюється крашанками та цілується.

Жінки та діти зазвичай відвідували бабу-повитуху, приносячи їй в дар паску, крашанки, хустину. У деяких регіонах України прийнято було також прийти й на могили померлих родичів.

З Великоднем пов’язано багато народних вірувань, пов’язаних з дітонародженням. Зокрема, дитина, народжена саме на Пасху, має неодмінно стати відомою. А народження на Великодньому тижні віщувало маляті міцне здоров’я та щастя. Жінка, яка довго не могла завагітніти, обов’язково під-час трапези відкладала шматок паски “для діточок”, який потім згодовувала пташкам. Малюків обов’язково протягом тижня натщесерце частували свяченою паскою, а вже потім звичною їжею, вважаючи ці дії найкращою профілактикою від хвороб.

Великодній тиждень

Великодній тиждень відзначається народними гуляннями та вправлянням у церковному співі. Піст не накладається навіть під-час підготовки до Причастя.

Понеділок після Великодня називається обливаним (поливальним). У цей день молоді хлопці обливали водою незаміжніх дівчат, а ті обдаровували їх крашанками. Примітно, що цей звичай не лише пов’язаний з ритуальним очищенням водою, а й потенційною можливістю вийти заміж. Вважалося ганьбою не бути облитою водою цього дня (це означало, що дівчина не має кавалерів). Крім того, відкупні крашанки дівчата ніколи не давали хлопцям в руки, а ховали за пазуху, аби ті їх звідти дістали.

Четвер називають Навським Великоднем. За повір’ям, у цей день до померлих родичів дістається звістка про Воскресіння Христа, і вони приєднуються до святкування. У четвер було прийнято прибирати могили родичів, готуватися до проводів.

У п’ятницю у церквах відбувається мале водосвяття та відзначається свято ікони Божої Матері “Живоносне джерело.

Пасхальний тиждень завершується проводами (поминальними днями), які, залежно від регіону, припадають на суботу, неділю чи понеділок. У ці дні прийнято було відвідувати могили померлих родичів.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.