Святкування старого Нового року

Святкування старого Нового року
Святкування старого Нового року
13 січня в Україні, Білорусі відзначають Щедрий вечір, який включає в себе святкування, гуляння та ворожіння. Крім того, Старий Новий рік відзначають і в країнах, що входили до складу Югославії. Особливо активно це роблять у Сербії, Македонії, Косово, Боснії і Герцеговині, а також в Чорногорії, де церкви використовують юліанський календар.

У Вельсі також існує аналог старого Нового року — фестиваль Хен Галан. Він проводиться в долині Гвон і символізує початок Нового року за юліанським календарем. В цей день діти ходять по домівках і отримують подарунки.

У Швейцарії Старий Новий рік називають “старий день Святого Сильвестра”. Це свято відзначає переважно німецькомовне населення швейцарських кантонів. Свято є наслідком народного неприйняття переходу на григоріанський календар в ході Реформації.

Нарешті, відзначають Старий Новий рік і в Північній Африці. Роблять це бербери. Правда для них, на відміну від європейців, це справжній Новий рік, адже берберський календар, по суті, є не дуже грамотною калькою з юліанського. Свято вони відзначають 12 січня.

Наші пращури називали Старий Новий Рік Щедрим вечором. Ця назва пішла від головної традиційної страви, яку подавали на святковий стіл – щедрої куті. На відміну від різдвяної, така кутя на Старий Новий рік заправлялася не просто олією, а свинячим жиром або салом.

Рецепт приготування куті на Щедрий вечір був особливим. Кутю готували до світанку з крупи, принесеної з комори найстаршою жінкою в сім’ї. А глава сім’ї набирав воду з колодязя або ополонки. Кутю затирали з традиційними замовляннями і варили під особливим пильним наглядом. Така каша не повинна бути дрібною чи білою, а також розваритися і піти через край горщика – таку кутю викидали, щоб позбутися біди.

До речі, ворожіння на Старий Новий рік в народі вважаються одними з найправдивіших. Згідно традиції, молоді дівчата в цей час ворожать на судженого, а старше покоління – на врожай. Одним з найбільш простих і веселих способів дізнатися свою долю залишається ворожіння на варениках. У начинку додавали цукор, монетку, ґудзик, перець та інші “сюрпризи”. Залежно від отриманої начинки кожен член сім’ї очікував від нового року багатства, врожаю, здоров’я або ж біди. Головне – не зламати зуби від такого частування!

Ще традиційними стравами на Старий Новий рік були свинина, сало, птиця, вареники, пироги, млинці. На Старий Новий Рік було прийнято пригощати всіх, хто завітав увечері до оселі господарів з піснями, танцями і виставами, щедрувальників і посівальників.

Щедрування

Колядки та щедрівки – це обрядові пісні, які виконуються в циклі зимової обрядовості. Колядки виконуються на Святвечір та Різдво – 6-7 січня; щедрують напередодні старого Нового року – 13 січня, а засівають вже в перший день Нового року, тобто 14 січня. У колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту родині, багатого урожаю тощо.

Щедрівки відрізняються від колядок своїм неодмінним приспівом «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Щедрівки і колядки християнського циклу відзначаються своїм глибоким етичним змістом і великою мистецькою красою. Основні мотиви їх — християнська любов, милосердя, глибока пошана до матері. У щедрівках висловлюється побажання багатого врожаю, добробуту, приплоду худоби, доброго роїння бджіл. Супроводжувалось щедрування виставою, музикою, танцями, обрядовими іграми з масками.

До 15 століття Новий Рік святкувався у березні, і щедрівки виконували функції веснянок, тому в них є згадки про ластівок, зозуль, та обов’язкового щедрика!

Ще у 1901 році Микола Леонтович знайшов текст народної щедрівки і просто написав до нього музику. А сам текст пісні був складений ще за язичницьких часів. Бо у «Щедрику» співається про приліт ластівки з вирію. Язичницький Новий рік святкувався на весняне рівнодення, тоді ж виконувались і новорічні щедрівки.

Оригінальна версія “Щедрика” є такою:

Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.

Дуже поширеною серед сучасної молоді є така щедрівка:

Щедрик, ведрик, дайте вареник
Грудочку кашки, кільце ковбаски.
Мати казала, щоб кусок сала.
Батько сварився, щоб не барився.
Хутко даріте, нас не баріте.
Винесіть книш, бо впущу в хату миш.
Винесіть ковбасу, бо всю хату рознесу!
Короткі свитки — померзли литки.
Як не даси пирога, візьму вола за рога
Та виведу на поріг, та викручу волу ріг,
Рогом буду трубити, волом діло робити.
Як не даси полушки, візьму свиню за вушки,
Як не даси копійки, візьму вола за війки.

Старий Новий рік та обряд посівання

Традиція відзначати старий Новий рік у ніч із 13 на 14 січня виникла після 1918 року, коли було введено нове літочислення. Колись цей день припадав на 1 січня і називався днем Василя.

Для дівчат день Василя був досить важливим, вважали, що ворожіння у цей день завжди збуваються і що б не вийшло — так і буде. На день Василя відбувалися й народні обряди свята.

14 січня християни вшановували найменування Христа іменем Ісус (що слід було робити на 8 день від народження дитини) та Св. Василя Великого архієпископа Кесарії Каппадокійської (IV ст.), якого вважали покровителем землеробства. Тому основною обрядодією цього дня було засівання осель українців збіжжям із відповідними примовляннями.

Із самого ранку хлопці (дівчата засівати не ходили) набирали в рукавички й кишені зерна (жито, пшеницю, овес) й, дочекавшись закінчення ранкової церковної відправи, починали засівати. Спочатку власну домівку, потім у хрещених батьків, родичів, знайомих і сусідів: “Ой роди, Боже, жито – пшеницю, всяку пашницю! Добридень! Будьте здорові. З Новим роком та Василем!… На щастя, на здоров’я, на Новий рік!”. Це зерно не викидали, а дбайливо збирали і змішували із зерном для посіву.

Зараз досить поширеним є таке примовляння:

Сієм, вієм, посіваєм,
З Новим роком вас вітаєм
На щастя, на здоров’я
На Новий рік!
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю,
А льон до коліна,
Щоб вам, господарі,
Голова не боліла !

Господар щедро винагороджував (особливо перших) засівальників гостинцями й грішми. Ходили інколи і цілі ватаги з козою та вертепом. Годилося також у цей день вітати Василів. А, загалом, це свято проводили благоговійно з церковними або домашніми молитвами. Першим до хати обов’язково має увійти чоловік – це до благополуччя в новому році. Не можна позичати – це до бідності. Також по погоді на Старий Новий рік судили про врожайність на весь наступний рік. Варто зауважити, що жінки в цей день сиділи вдома та були небажаними гостями.

Люди вважали, що на Новий рік до оселі приходить Доля людини і поселяється в якійсь тварині чи речі, а тому пильно стежили, щоб “злий” не зашкодив цій Долі. Тому й щедро викупляли те, що “пропало” та нічого нікому не давали чи позичали (окрім вертепу та посівальників). Всі намагалися бути радісними, веселими і добродушними. Уникали на Новорічне свято сварок і намагались помиритись з усіма сусідами – адже, як зустрінеш Новий рік, так і проживеш!



Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.