Ліки від болю в горлі для дітей

Ліки від болю в горлі для дітей
Ліки від болю в горлі для дітей
Будь-який хвороботворний мікроб для того, щоб викликати захворювання повинен прорвати той чи інший захисний рубіж організму. Для інфекційної патології респіраторного тракту прикордонником здоров’я стає глоточне лімфо епітеліальне кільце, до якого відносяться, як лімфоїдні фолікули задньої стінки глотки, так і піднебінні мигдалини.

Найчастіше ініціатором хворобливого процесу стають віруси. Вони підривають баланс місцевого імунітету і відкривають дорогу іншим інфекційним агентам (бактеріям, грибкам). Перше, що відчувається при мікробній атаці носоглотки це біль або, як мінімум, неприємні відчуття. Відразу слід обмовитися – немає сенсу лікувати біль в горлі знеболюючими засобами, завжди необхідно вдаватися до етіотропній терапії.

Пам’ятаємо про дифтерію, яка лікується далеко не льодяниками. І не забуваємо про стрептококову ангіну (фарингіт), неадекватна терапія якої призводить до ревматизму або гломерулонефриту. У всіх інших випадках фарингіти і ангіни можна пробувати зупинити місцевими засобами.

Розчини та спреї в лікуванні інфекційного процесу горла

У незапам’ятні часи єдиною панацеєю від таких страждань був розчин Люголя, склад якого не змінився до сих пір. Діючою речовиною розчину Люголя так і залишився водний розчин йоду в гліцерині. Дія йоду ніяк не пов’язана з знеболенням. Йод – чистий антисептик без виборчої дії. І якщо чутливість мікрофлори, що викликала захворювання, до нього збережена, то знеболювання настає внаслідок руйнування мікробного агента, який викликав запалення. Протирати мигдалини розчином Люголя можна дітям будь-якого віку, а ось спрей раніше трирічного віку вживати не рекомендується. І ця рекомендація стосується не до складових розчину, а лише виключно до форми використання лікарського засобу. При використанні спреїв дитина повинна вміти затримувати дихання.

Йокс – ще один йод що містітить спрей і розчин для полоскання. За рахунок того, що йод в цьому препараті міститься в з’єднанні з повідоном, знижується шкідлива дія йоду на тканини, що робить можливим використання йоду в більш високій концентрації. Додатковий компонент розчину – алантоїн – надає пом’якшувальну дію на горло. Розчин для полоскання використовується, коли дитина стає здатна полоскати горло.

Інгаліпт – ще один засіб з часів радянського минулого. Його склад заснований на сульфаніламіди з додаванням тимолу, масла евкаліпта і м’яти. Має бактеріостатичний ефект на ті мікроби, які ще не втратили до нього чутливість. Тимол має деякий згубний ефект на дріжджові гриби.

Гексорал і його чеський аналог стоп-ангін. Обидва засоби в якості діючої речовини містять антисептичний засіб Гексетидин і протизапальний компонент – метилсаліцилат. Випускаються і у вигляді спреїв і у вигляді розчинів для полоскання. Допоміжні евкаліптова масло і ментол дають відчуття прохолоди і надають відволікаючу дію, що має свою деяку знеболюючу дію. Препарат подразнює слизові, тому якщо виникають складнощі з його застосуванням, гексорал можна замінити на будь-який інший засіб, наприклад, гексаспрей.

Гексаспрей, крім всіх інших малозначущих компонентів, містить біклотімол, який зупиняє ріст стафілококів і стрептококів. Якщо при його використанні виникає знеболююча дія, то це вірна ознака того, що флора вразила горло, чутлива до біклотімола і тому зупинила свою хвороботворну життєдіяльність.

Крім описаних топових препаратів призначення, часто використовується мірамістин. У свій час мірамістин вважався знахідкою в лікуванні місцевих інфекційних процесів, так як вважалося, що його широкий спектр антисептичної дії зачіпає навіть ті мікроорганізми, на яких не працюють антибіотики. На практиці препарат виявився із середньою терапевтичною ефективністю і стоїть в одному ряду з усіма іншими місцевими засобами, використовуваними в отоларингологічній практиці.

У свій час навколо себе створив ажіотаж споживання біопарокс у вигляді аерозольного розпилювача. Препарат, заснований на природньому антибіотику, до якого чутлива вся бактеріальна флора. Споживачів не зупиняла ні ціна на нього, ні трудомісткість застосування. Його призначення мало попередити вірогідність використання системної антибіотикотерапії, особливо у дітей. На практиці його можливості виявилися нижчими, ніж очікувалося. Слід зазначити, що в своєму складі біопарокс, крім фузафунгіну, містить масивну комплексну ароматичну добавку, що складається більш ніж з 11 складових, куди входять, як масла і екстракти рослин, так і синтетичні компоненти. Такий вантаж додаткових речовин підвищує ризик алергічних реакцій на біопарокс.

А ось спрей, пастилки для розсмоктування і розчин для полоскання Тантум Верде, на противагу заявленій антисептичній дій, таким не володіє. У його складі, як діюча речовина, міститься бензиідамін. Бензідамін відноситься до протизапальних лікарських засобів нестероїдної будови і лише попереджає руйнування інфікованих клітин. Відсутність цитолізу не приводить до вивільнення біологічно активних речовин, які запускають больову афферентацію. Таким чином Тантум Верде можна використовувати, як допоміжне (знеболююче) лікування додатково до етіотропної терапії.

Аерозоль пропосол може стати гарною альтернативою застосуванню Тантум Верде. Потрібно враховувати, що пропосол є спиртовою настоянкою прополісу – продукту життєдіяльності бджіл, тому перед його вживанням варто переконатися у відсутності у дитини алергічної реакції на мед та інші продукти бджільництва.

Правила застосування

До переліку спреїв , які найчастіше призначаються для лікування хвороб глотки слід додати кілька пунктів загальної інформації:

    1. Вживання їх вважається достатнім при використанні не рідше 4 разів на добу.
    2. Всі спреї дозволені до використання у дітей не молодше трьох років, що пов’язано зі здатністю дитини затримувати дихання на вдиху. Попадання спрея на голосові зв’язки здатне викликати спазм голосової щілини.
    3. Після використання спрею рекомендується нічого приймати з їжі і пиття протягом не менше 1 години.
    4. При відсутності терапевтичного ефекту після трьох днів застосування препарату необхідно проконсультуватися з лікарем.
    5. При наявності вираженого набряку глотки або гнійних нальотів на мигдалинах, до прийняття рішення про самостійне лікуванні дитини, потрібна консультація фахівця.
    6. Будь-який склад спрея не байдужий для шлунка дитини.

У вигідному світлі, на тлі всіх інших спреїв, виглядає ІРС-19. ІРС-19 (так само як і імудон) є біологічним препаратом, що містить лізати більшості мікробних тіл, максимально часто викликають інфекції носо-і ротоглотки. Не володіючи хвороботворною дією, ці лізати стимулюють місцеву захисну реакцію слизової порожнини носа, рота і глотки. Таким чином виходить, що організм бореться сам з інфектом, без сторонніх хімічних речовин. Одна умова: використання ІРСа-19 і імудона вимагає частого призначення (кожні дві години, особливо в перші три доби захворювання) і суворого дотримання сухого посту протягом години після прийому препаратів.

Таблетовані препарати, призначені для розсмоктування в порожнині рота, можна умовно поділити на кілька груп:

    1. Антисептики і антибіотики місцевого значення.
    2. Рослинні пастилки і гомеопатичні препарати.
    3. Біологічні пастилки.

Синтетичні лікарські засоби з антисептичною дією

До першої групи належать:

    1. Себідін, що містить хлоргексидин і вітамін С.
    2. Фарингосепт, що містить амбазон.
    3. Серія льодяників стрепсілс, що містить в якості активних речовин амілметакрезол і діхлорбензиловий спирт. Незалежно від включених до складу додаткових речовин, льодяники стрепсілс дозволені дітям з п’яти років.
    4. Граммідін, що містить антибактеріальний засіб – Граміцідін С. В препараті Граммідін нео, до граміцідіну доданий лідокаїн, що викликає анестезію слизових.

Рослинні препарати

До другої групи належать:

    1. Всілякі пастилки з шавлією і евкаліптом. Допускаються до застосування у дітей старше п’ятирічного віку.
    2. Тонзілгон Н, як розчин, що дозується краплями, так і драже. Тонзілгон Н в розчині містить в собі екстракти на водно-спиртовій основі 7 рослин і призначається дітям не раніше 1 року життя. Драже призначається дітям з 6 років. Як самостійне лікування прийом Тонзілгону Н не розглядається.
    3. Тонзілотрен в таблетках і Лімфоміозот в краплях. Препарати відносяться до гомеопатичного лікування і не завжди мають терапевтичний ефект, втім, як і будь-який інший препарат. Плюсом цих препаратів є можливість їх призначення з народження і відсутність побічної дії.

Медикаменти біологічної дії

І замикає лікарський список для лікування фарингітів і ангін – біологічні препарати:

    1. Таблетки, що містять біологічно активну речовину – лізоцим. До цих препаратів належать: Ларіпронт, Лізобакт, Гексаліз. Препарати відрізняються кількістю лізоциму, введеного в одну таблетку і речовинами, які доповнюють дію лізоциму. Призначається, крім гексаліз (допущений до вживання тільки в осіб старше 6 років), всім дітям, здатним розсмоктувати таблетки, до шести разів на добу.
    2. Імудон, дія і переваги якого описані вище.

Старі антисептики

У антибіотичне століття тріумф над бактеріями виявився коротким. Все живе схильне пристосовуватися до мінливих умов. Так і мікроорганізми швидко знаходять можливості протистояти зростаючому арсеналу протимікробних засобів.

Чому стрептоцид втратив свої позиції

Свого часу, були виправдано популярні сульфаніламіди, до яких належав стрептоцид. Стрептоцид був здатний зупиняти розмноження більшості мікробів, даючи їм можливість пройти відміряний природою термін життєвого циклу без шкоди для ураженого організму.

Але для досягнення ефекту повного вилікування важливо було дотримуватися кратніості прийому медикаменту і повний курс сульфаніламідної терапії. На жаль, на амбулаторному лікуванні мало хто дотримувався лікарських вказівок. Як тільки наставало клінічне поліпшення (затихала біль в горлі), розсмоктувати стрептоцид припиняли.

Такий спосіб вживання сульфаніламідів привів до того, що безліч бактеріальних організмів, проти яких використовувався стрептоцид не гинули, а виробляли в своєму геномі можливість протистояти дії сульфаніламідів. А деякі з них, на даний момент, навіть здатні використовувати стрептоцид, як субстрат для власного зростання і розмноження.

В таких умовах співвідношення користь-шкода від застосування стрептоциду різко хитнулося не в бік позитивного вибору. На сьогоднішній день стрептоцид для прийому всередину вилучено з виробництва.

Горизонти пошуку нових засобів

Така ситуація складається не тільки з сульфаніламідними препаратами. Більшість антибіотиків втрачали і продовжують втрачати свою терапевтичну ефективність. У зв’язку з цим великі ставки стали робити на групу антисептиків. Антисептики неспецифічно руйнують клітинну стінку мікроба, швидко призводять до його загибелі і не сприяють розвитку у мікроорганізмів стійкості до свого застосування.

Теоретично все виглядає перспективно, створюючи відчуття наближення беззастережної капітуляції всіх хвороботворних мікроорганізмів. Але на практиці це не зовсім так, тому змушує синтезувати все нові і нові хімічні сполуки, здатні протистояти патогенності мікробного світу.

Ще один антисептик для горла – Септефріл

Одною з таких речовин став септефрил. Робоче ядро Септефріла (Декаметоксин) є поверхнево активною речовиною, яке порушує іонну рівновагу клітинної мембрани мікробів, не залежно від класу їх приналежності. Порушена бар’єрна функція клітинної стінки призводить до зміни внутрішнього гомеостазу мікроба. Наслідком описаних процесів стає загибель патогена.

Септефріл став смертоносним засобом, як для гноєрідной флори, яка втратила чутливість до найбільш часто використовуваних в цих випадках медикаментів, так і для вірусів, грибів і навіть для дифтерійної палички. Такий діапазон терапевтичної дії дозволяє використовувати Септефріл в лікуванні носіїв дифтерійної палички і MRSA штамів стафілокока.

Правила застосування Септефрілу вторять всім умовам використання медикамендів для місцевої санації вогнищ інфекції ротоглотки. Перевіряти ефективність Септефріл можна у дітей, які досягли п’ятирічного віку, запропонувавши дитині після їжі розсмоктати таблетку медикаменту тричі на день.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.